ExamCollection 200-125 dumps - VCE Dumps Collection Cisco ExamCollection 200-105 dumps - VCE Dumps Collection Cisco ExamCollection 100-105 dumps - VCE Dumps Collection Cisco 200-125 200-105 100-105 300-320 300-101 210-060 210-260 Realistic 300-320 dumps - Free Download 300-320 vce in pdf format ... 300-101 dumps - All Exam Dumps 210-060 pdf For Cisco, Most Accurate 210-060 ... - helpful websites Download 210-260 pdf Exam PDF Questions Answers - ExamsBoost 352-001 pdf dev-401 dumps windows-10-product-key
Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /home/nizhyn/public_html/kernel/cfg.php:10) in /home/nizhyn/public_html/site/logic.php on line 2

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /home/nizhyn/public_html/kernel/cfg.php:10) in /home/nizhyn/public_html/site/logic.php on line 2
- сайт міста: Ніжин – місто духовності і культури
 

Фотогалерея

Візитівка міста

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

Ніжин – місто духовності і культури

 

У другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст. Ніжин став визначним центром культури. І це не випадково, бо доба Гетьманщини була одним із найбільш яскравих періодів в історії української культури, яка у цей час постає як багатогранний феномен, що став невід'ємним елементом життя української нації, залишивши в її культурно-історичній свідомості глибокий слід. Складовою частиною загальної української культури була культура міст, які на той час стали провідними культурномистецькими осередками країни і саме в них формувалася та утверджувалася самобутня, оригінальна культура козацької доби. Типові риси та характерні особливості культурно-мистецького розвитку міст Лівобережної України середини ХVІІ – ХVІІІ ст. всебічно проявилися в культурному житті Ніжина – одного з найбільших суспільно-політичних і торговельно-економічних центрів Гетьманщини, у якому розвивалася освіта, бібліотеки, літописання, містобудування, архітектура, настінний живопис і іконопис, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, театральновидовищне мистецтво тощо.

З Ніжином пов'язана доля багатьох діячів культури. Тут народилися і отримали першу початкову освіту син місцевого бурмістра Георгій Кониський (1717 – 1795рр.), згодом відомий український письменник, педагог, церковний і громадсько-культурний діяч, який у одному зі своїх віршів писав: "Град Нежин – колыбель, а Киев – мой учитель", а також Матвій і Федір Кониські, Іван і Михайло Волховські, митрополит і відомий письменник Іоанн Максимович та його брати, які обіймали різні посади у Гетьманській державі та церковній ієрархії, син дворянина, в майбутньому відомий український історик та археолог М. Бантиш-Каменський, академік, професор права Семен Десницький, відомий мореплавець Юрій Лисянський, який здійснив разом з І. Крузенштерном на кораблях "Надежда" та "Нева" у 1803 –1806 рр. навколосвітню морську подорож.
 

З Ніжином пов'язане також життя відомих військових і політичних діячів, які входили до кола найближчого оточення гетьманів і відігравали значну роль у формуванні та реалізації загальнодержавної політики. Це, зокрема, ніжинські полковники брати Іван та Василь Золотаренки, Григорій Гуляницький, Іван Обидовський, які дотримувалися різної політичної орієнтації й у часи Гетьманщини виконували обов'язки наказних гетьманів України. До них слід додати і останнього виборного полковника Лук'яна Жураківського, що займав посаду 17 років та Петра Розумовського, який на свої кошти збудував Хресто-Воздвиженську церкву в районі Магерок.

Помітну роль у суспільно-політичному та культурному житті Ніжина з середини ХVІІ ст. відігравав Роман Ракушка-Романовський, автор "Літопису Самовидця", який понад 40 років мешкав у місті, займаючи різні посади у полковому та гетьманському урядах та перебуваючи у складі делегацій у переговорах з Москвою, Польщею. Саме в Ніжині він розпочав писати свій знаменитий "Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, які були в Малій Росії після його смерті" (1702 р.).

У добу Гетьманщини зростає роль православної церкви. Як зазначає Н. Яковенко, "з перших днів Хмельниччини релігійні гасла, висунуті війною, піднесли православ'я на небувалий доти рівень панівної релігії на території "Козацької держави". На тлі бурхливих суперечливих подій періоду Руїни висувається фігура ніжинського протопопа, священика Миколаївського собору Максима Филимоновича, який в період розколу церкви на Лівобережну і Правобережну був освячений у Москві в сан єпископа Мстиславського й Оршанського під духовним іменем Мефодій і призначений місцеблюстителем митрополичого престолу в Києві, яку обіймав у 1661 – 1668 роках. Після призначення високу посаду він все ж більше проживав у Ніжині, ніж у Києві, бо його не дуже ласкаво сприймало вище духовенство. Він належав до тієї категорії служителів, які брали на себе нові на той час функції: дипломатичну діяльність, участь у військових діях, шпигунство і навіть підготовку заколотів. Він був знайомий з гетьманами України та російськими царями, полковниками, представниками козацької старшини, церковнимидіячами Інокентієм Гізелем, Лазарем Барановичем, Феодосієм Углицьким, автором "Літопису Самовидця" Р. РакушкоюРомановським, хорватським вченим Юрієм Крижаничем та ін. Це булла енергійна, честолюбна людина з високим рівнем освіти. Проте він був більше політиком, ніж церковним діячем, і це визначило таке ж швидке падіння, як і йоговознесіння. В. Романовський вважає, що М. Филимоновича слід розглядати не як поодиноку фігуру, а я найхарактернішого представника впливових міських верств, які в тодішній українській політиці відігравали виключну, можна сказати визначальну роль. Це підтверджує і життєва доля ніжинського протопопа Симеона Адамовича.

З квітня по серпень 1659 р. у Ніжині мешкав у садибі Максима Филимоновича відомий хорватський місіонер, письменник, філософ, вчений-енциклопедист, священик Юрій Крижанич, який тут написав свої праці "Бесіди до черкасів" (українців) та "Усмотреніє про царську величність", у яких обґрунтував свої погляди на відносини з Росією, виклав свій власний план державного устрою України та вибору її політичного майбуття. Він відстоював ідею національного відродження слов'янства під егідою Московської держави. У своєму творі "Про промисел" Ю. Крижанич згадує і про окремі епізоди культурного життя Ніжина.

На початку ХVІІІ ст. значну роль у церковно-релігійному, громадському та культурному житті Ніжина відігравали митрополит Стефан Яворський, видатний церковний та культурний діяч, який у різний час був професором та префектом Києво-Могилянської колегії, президентом Славяно-греко-латинської академії у Москві, місцеблюстителем Московського патріаршого престолу, головою Священного синоду, дитячі роки якого пройшли в Ніжині, та його брата ніжинського протоієрея Павла, з іменем яких пов'язано будівництво Благовіщенського собору та монастиря в місті.

Греки принесли в Ніжин не лише свою культуру, а й об'єднали Україну, Східну Європу з Балканськими країнами, їх відомими діячами, які деякий час проживали у Ніжині, шукали свого місця в житті. Саме в Ніжині знайшли притулок на початку 1685 р. видатні діячі грецької діаспори брати Софроній та Іоаникій Лихуди, у майбутньому засновники Слов`яно-греко-латинської академії, перший вищий навчальний заклад Росії у Москві. Певний час у місті жили і здійснювали свою діяльність архімандрит Діонісій, який перебував тут у 1689 р. і подарував Ніжину свою бібліотеку, доктор медицини Іван Комнін, який здобув освіту у Венеції і з 1690 р. служив лейб-медиком при гетьмані І. Мазепі, професор Афанасій Скида, який був вчителем грецької мови в Московській Слов`яно-греко-латинській академії. Кожний із цих діячів культури під час свого перебування у Ніжині вніс свій посильний внесок у розвиток освіти та бібліотечної справи.

І хоча в Ніжині не було вищих і середніх навчальних закладів, бо наміри Стефана Яворського про відкриття Благовіщенському монастирі "школи освічених монахів" і братів Антино про заснування семінарії не знайшли втілення в життя з різних причин, усе ж у місті функціонували парафіяльні школи, грецька національна, полкові школи, які дали можливість підняти освітній рівень ніжинців на значний рівень. Добре усвідомлюючи значення освіти для подальшої кар`єри своїх дітей, представники ніжинської козацької старшини, шляхетства, купецтва, заможного міщанства віддавали своїх синів на навчання до провідних середніх та вищих шкіл України та Європи. У першу чергу це стосувалося Києво-Могилянського колегіуму (з 1701 – Київської академії), де отримали освіту майбутні гетьмани, полковники, більшість ієрархів православної церкви та визначних діячів культури України. Проте закінчували навчальний заклад і менш відомі, які служили в різних установах. І серед перших, і серед других було немало ніжинців. Значна їх частина продовжувала навчання у західноєвропейських вузах. Вибір університету залежав від багатьох чинників, причому важливу роль відігравав не лише авторитет того чи іншого вузу, але й навчання у ньому земляків, торговельні відносини Ніжина з містами Центральної та Західної Європи. У ХVІІІ ст. найбільшою популярністю серед молоді користувалися німецькі університети. У Лейпцизькому університеті навчався ніжинець, майбутній академік Микола Мотоніс, в гімназії Св. Єлизавети (м. Бреслау) – син ніжинського полковника Іван Обидовський, а в Марієнбурзькому університеті майбутні відомі вчені в галузі медицини брати Сава та Іван Горголі (Горголіси). Діти ніжинських греків продовжували навчання комерційній справі у Києві, Чернігові, Москві, Молдавії, а військовій – у СанктПетербурз і, також у Греції. Пізнання ніжинцями Європи під час їх навчання давало можливість їм після повернення на батьківщину втілювати в життя те краще, що було освоєно закордоном.

Європейського значення місто Ніжин набувало і через наявність у ньому бібліотек з раритетними унікальними фондами книжок ХVІ-ХVІІ ст. Серед них визначне місце займали бібліотеки митрополита Стефана Яворського, митрополита Філіписійського та Драми Софронія, протоієрея Пагіота, Сави Горголі, Константинопольського патріарха Діонісія та багато інших, які увійшли у фонд бібліотеки грецького братства.

Таким чином, рівень розвитку освіти ніжинців та бібліотечні зібрання сприяли підняттю авторитету Ніжина.

У ХVІІ – ХVІІІ ст. через Ніжин проходили головні поштові тракти із Західної Європи через Київ на Москву та із Санкт-Петербурга до Києва. У 70 рр. ХVІІІ ст. у Ніжині формується комплекс будівель поштової станції: два флігелі по боках великого центрального будинку в глибині двору. На сьогодні він є єдиним в Україні, що зберігся майже повністю (за винятком правого флігеля, який бездумно розібрали при будівництві кінотеатру і нині не вистачає для симетричності композиції ансамблю). Тут розмістився нині музей "Поштова станція", експонати якого розповідають про розвиток пошти від часів Київської Русі до кінця ХІХ ст. Тут вперше представлені оригінальні колекції речей дорожнього побуту, поштові приладдя, передані музею почесним громадянином м. Ніжина Олександром Миколайовичем Лазаренком (1897 – 1997). В окремому залі відтворено інтер`єр робочого місця станційного наглядача та куточок для приїжджих.

У кімнаті для відпочинку центральної будівлі у свій час зупинялися М. В. Ломоносов (1733 р.), Д. І. Фонвізін (1786 р.), О. С. Пушкін (1820 р., 1824 р.), О. С. Грибоєдов (1823 р.), М. І. Глінка (1838 р.), М. С. Лєсков (1849 р.), Марко Вовчок та О. Маркович (1858 р.) та багато інших видатних діячів культури. У одному із флігелів 25 жовтня 1860 р. у сім`ї поштаря народився відомий художник-баталіст, академік Микола Самокиш.
 

 

Міська громада

Ніжин
за часів незалежності
України

Система послуг

Новини України

TyTa
Цей веб-сайт створено в рамках програми малих проектів Посольства Королівства Нідерландів (Матра КАП)